Реополіглюкін

РЕОПОЛІГЛЮКІН
(Rheopolyglucinum)

Кровозамінник

Загальна характеристика:
основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або ледь жовтувата рідина; теоретична осмоляльність 335 мОсм/кг, рН 4,0 – 6,5;
склад: 100 мл розчину містять:
- декстрану – 40 – 10 г;
- натрію хлориду – 0,9 г;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Показання для застосування
Застосовують для поліпшення капілярного кровоплину з метою профілактики та лікування травматичного, операційного, токсичного та опікового шоку; покращення артеріального і венозного кровообігу з метою профілактики і лікування тромбозів, тромбофлебітів, ендартеріїтів, хвороби Рейно; для додавання до перфузійної рідини в апаратах штучного кровообігу (АШК) при операціях на серці; для поліпшення мікроциркуляції і зменшення тенденції до тромбозів у трансплантаті при судинних і пластичних операціях.

Спосіб застосування та дози
Застосовується внутрішньовенно. Реополіглюкін можна вводити лише після попереднього проведення внутрішньошкірної проби за винятком випадків надання невідкладної (ургентної) допомоги при шоковому стані (у цьому разі треба мати всі необхідні препарати для усунення можливих алергічних реакцій).

Внутрішньошкірна проба проводиться за 24 години до інфузії препарату.

Методика проведення внутрішньошкірної проби для визначення індивідуальної чутливості до Реополіглюкіну.

Із пляшки з препаратом, дотримуючись правил асептики, шприцем відбирають 0,2 – 0,3 мл Реополіглюкін у і після заміни голки на шприці на стерильну голку для внутрішньошкірних ін'єкцій внутрішньошкірно вводять 0,05 мл препарату в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя.

Правильність введення препарату контролюється візуально (отримання “лимонної кірочки” ). Оцінку реакції лікар здійснює через 24 години.

Наявність місцевої реакції у вигляді почервоніння (площа, діаметр якої перевищує 1,5 см) або виникнення папули, а також симптомів загальної реакції організму (нудота, запаморочення) свідчать про підвищену чутливість організму до Реополіглюкін у і неможливість використання цього препарату у даного хворого.

Результати проби реєструються в історії хвороби.

Слід пам ' ятати, що шкірна проба не дає змоги виявити сенсибілізацію до Реополіглюкін у 100% хворих.

При відсутності будь-яких реакцій хворому вводять необхідну кількість препарату тієї серії, що була використана для проведення внутрішньошкірної проби, контролюючи реакцію пацієнта: після повільного введення перших 5 крапель припиняють введення на 3 хв., потім вводять ще 30 крапель і знову припиняють вливання на 3 хв. При відсутності реакції продовжують введення препарату. Результати біологічної проби реєструють в історії хвороби.

Дози та швидкість ведення препарату слід вибирати відповідно до показань та стану хворого.

При порушенні капілярного кровотоку (різноманітні форми шоку) вводять внутрішньовенно крапельно від 400 до 1 000 мл препарату протягом 30–60 хв., при необхідності кількість препарату може бути збільшено до 1 500 мл. Дітям, при різних формах шоку Реополіглюкін вводять з розрахунку 5–10 мл/кг, у разі необхідності доза може бути збільшена до 15 мл/кг.

При серцево-судинних та пластичних операціях Реополіглюкін вводять внутрішньовенно крапельно безпосередньо перед операційним втручанням протягом 30–60 хв. у дозі 10 мл/кг (дітям 5–10 мл/кг), під час операції 400–500 мл (дітям 15 мл/кг) та після операції протягом 5–6 днів крапельно з розрахунку 10 мл/кг на одноразове введення (дітям до 2–3 років – по 10 мл/кг протягом 60 хв., дітям до 8 років – по 7–10 мл/кг протягом 60 хв. один, рідше – два рази на добу, для дітей молодше 13 років – по 5–7 мл/кг протягом 60 хв. один – два рази на добу, для дітей старше 14 років можуть застосовуватись дози для дорослих).

При операціях із штучним кровообігом Реополіглюкін додають до крові з розрахунку 10–20 мл/кг для заповнення насоса оксигенатора. Концентрація полімеру з глюкозою в перфузійному розчині не повинна перевищувати 3%.

У післяопераційному періоді дози препарату такі ж, як і при порушенні капілярного кровоплину.

Для дезінтоксикації Реополіглюкін вводять внутрішньовенно крапельно від 400 до 1 000 мл (дітям 5–10 мл/кг протягом 60–90 хв.). При необхідності в першу добу можливо перелити ще 400–500 мл препарату (дітям введення Реополіглюкіну в першу добу може бути в тих самих дозах)

Побічна дія
При застосуванні препарату можуть виникнути алергічні реакції: відчуття жару, лихоманка, нудота, висипання на шкірі. У поодиноких випадках анафілактичні реакції з розвитком гіпотонії та судинного колапсу, олігурія. У цих випадках призначають препарати кальцію, протигістамінні, серцево-судинні та інші засоби.

При одночасному застосуванні антикоагулянтів необхідно знизити дозу препарату. У випадку виникнення олігурії необхідно ввести сольові розчини та фуросимід.

Протипоказання
Протипоказаннями для призначення Реополіглюкіну є: підвищена чутливість до компонентів препарату, декомпенсована серцево-судинна недостатність, черепно-мозкові травми з підвищеним внутрішньочерепним тиском, геморагічний інсульт, довготривалі внутрішні кровотечі, гіпокоагуляція, тромбоцитопенія, порушення функції нирок, які супроводжуються оліго- та анурією, гіперволемія, гіпергідратація та інші стани, при яких протипоказано введення масованих об`ємів рідини.

Реополіглюкін не слід вводити у випадках патологічних змін у нирках.

Передозування
У разі передозування можливе виникнення алергічних реакцій. У цьому випадку необхідно зупинити введення препарату та, не виймаючи голки з вени, розпочати проведення всіх передбачених відповідними інструкціями терапевтичних заходів для ліквідації трансфузійної реакції (введення серцево-судинних препаратів, кортикостероїдів, дихальних аналептиків та ін.).

Особливості застосування
Разом з Реополіглюкіном доцільно вводити кристалоїдні розчини (ізотонічний розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози та ін.) у такій кількості, аби поповнити і підтримати рідинний та електролітний баланси. Це важливо при лікуванні зневоднених хворих та після хірургічних операцій. Препарат викликає підвищення діурезу. Однак якщо при лікуванні Реополіглюкіном спостерігається зменшення діурезу з виділенням в`язкої сиропоподібної сечі, це вказує на зневоднення організму хворого. У цьому випадку необхідно ввести внутрішньовенно кристалоїдні розчини для поповнення і підтримання рідинного електролітного балансу. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Не встановлена.