Глюкози Розчин 10%

ГЛЮКОЗИ РОЗЧИН 10% ДЛЯ ІНФУЗІЙ
(Solutio Glucosi 10% pro infusionibus)

Розчин для парентерального живлення

Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: декстроза; glucose;
основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина;
склад: 100 мл розчину містять:
глюкози – 10 г;

допоміжні речовини: вода для ін'єкцій.

Клінічні характеристики.
Показання.

1. Гіпоглікемія;

2. парентеральне харчування;

3. порушення, пов’язані з підвищеним розпадом білка внаслідок гіпоергозу. 

Протипоказання.
Глюкози розчин 10% для інфузій протипоказаний пацієнтам з:

1. внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, які пов’язані з гіпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;

2. тяжкою гіпертонічною дегідратацією;

3. гіперчутливістю до декстрози;

4. діабетичною комою з гіперглікемією;

5. гіперосмолярною комою;

6. синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2 000 мл. За необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).

Побічні реакції.
З боку центральної нервової системи:

1. дуже рідко – сплутаність чи втрата свідомості;

З боку ендокринної  системи та метаболізму:

1. гіперглікемія;

2. гіпокаліємія;

3. гіпофосфатемія;

4. гіпомагніємія.

З боку сечовидільної  системи:

1. поліурія;

2. глюкозурія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

1. полідепсія;

2. нудота.

Загальні реакції організму:

1. гіперволемія;

2. відчуття приливів та почервоніння шкіри;

3. алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

Побічні реакції у місці введення:

1. біль у місці введення;

2. подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

Передозування.
Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.
Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначають симптоматичне лікування та за необхідності - введення препаратів звичайного інсуліну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Діти.
Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.

Особливості застосування.
При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.
При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4 - 5 г глюкози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Дані відсутні через виключне застосування препарату в умовах стаціонару.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками іфуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози усироватці.
Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогена, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.
Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанкобаламіном.