Home
Про нас
     Виробництво
     Формула успіху
Продукція
     А – Я
     ATC
     Реєстрація
     Досліди
     Публікації
Збутова мережа
Вакансії
Фармаконагляд
Контакти

ukr rus 

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ГЛІКОСТЕРИЛУ Ф10 У ХВОРИХ ЗАГАЛЬНОХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЯ

О.В. Кравець, Є.Н. Клигуненко, Ю.С. Петренко, Є.Ю. Сорокіна,С.Г. Кизь, А.Н. Панін, А.Я.Галущак, В.П. Муслін

Дніпропетровська державна медична академія, Мыське клынычне об'єднання швидкої медичної допомоги,

"Асоціація анестезіологів України. Біль, знеболюванняі інтенсивна терапія." №1(д), 2006, с. 181-182

В загальній структурі абдомінальної патології гостра кишкова непрохідність (ГКН) займає 48 % [1]. Враховуючи порушення транспорту кисню, розвиток ендотоксикозу, гіперкоагуляції та енергодифіциту, зміни водно-електролітного балансу та кислотно-лужного балансу, виникаючі при гострій кишковій непрохідності, основою для інтенсивної терапії даної нозологічної групи є якісне поповнення гіповолемії, ліквідація електролітних та метаболічних розладів, що досягається проведенням раціональної інфузійної терапії. [2, 3, 4].
Нажаль, лікування ГКН не завжди ефективно, що підтверджується високим відсотком летальності, який складає 12-20% та досягає 40% при тяжких формах[1]. Необхідно відмітити, що летальність від ГКН в абсолютних цифрах дорівнює летальності від усіх хірургічних захворювань черевної порожнини, взятих разом[1]. Тому поява на ринку України сбалансованого препарату Глікостерил Ф10, виробництва ЗАТ «Інфузія», Україна в 100 мл якого знаходиться натрія хлориду – 0,8 г; калія хлориду – 0,0298 г; кальція хлориду – 0,0242 г; магнія хлориду – 0,0254 г та фруктози – 10,0 г, осмолярність 845 мОсм/л, стало приводом даного досліду.


МЕТА
Оцінити доцільність та ефективність використання препарату Глікостерил Ф10 в складі інфузійної терапії у хворих з ГКН.


МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами було обстежено 40 хворих з гострою тонкокишечною непрохідністю. Хворі були розподілені на 2 групи. В 1-у групу – контрольну, війшло 20 пацієнтів, яким до-, інтра-, та післяопераційна інфузійна терапія проводилась рутинними кристалоїдами; хворим 2-ї групи в склад інтраоперацйіної інфузійної терапії включали препарат Глікостерил Ф10 в дозі 4-5 мл/кг. Обидві групи хворих були підібрані за віком (середній вік слав 42±5 років) та за статтю. Всі хворі після проведеної предопераційоної інфузійоної підготовки розчинами Рінгера та NaCl 0,9% в дозі 80-120 мл/кг/ч протягом 2 годин, були прооперовані (ліквідація спаєчної кишкової непрохідності) під внутрішньовенним програмованим полінаркозом. Середня тривалість операції складала 1,5±0,6 год.
У всіх хворих оцінювались клінічні критерії дегідратації (спрага, сухість шкіри та слизових, проба за Шелестюком), показники системної гемодинаміки (САТ, ДАТ, ЧСС, ЦВТ), симптом білої плями, погодинний діурез, показники червоної крові та біохімічного дослідження, дані коагулограми, електролітів плазми (натрій, хлор, кальцій, калій, магній та осмолярність), загальний аналіз сечі. Хворі були обстежені до початку проведення корегуючої інфузійної терапії та протягом перших 6 годин після операції.


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Проведений аналіз показав, що на момент надходження пацієнти обох груп відчували сильну спрагу (дефіцит ОЦК), у всіх хворих відмічались сухість шкірних покривів та видимих слизових, їм було встановлено III ступінь дегідратації. Показники системної гемодинаміки (САТ - 110±7,4 мм рт. ст, ДАТ - 90±5,3 мм рт. ст., SaO2 – 94,3±1,05%, ЧСС – 111,6±3,4/мин, ЦВТ – негативне), симптом білої плями – 5,0±0,4 с, погодинний діурез – 0,3 мл/кг/ч свідчили про наявність у хворих обох груп наявної гіповолемії, компенсуємої централізацією кровообігу. При цьому відмічалась гемоконцентрація, гематокрит - 49±0,01%, були виявлені електролітні розлади – значення хлору в плазмі складали 98,1±1,04 ммоль/л, натрію – 134,5±0,08ммоль/л, магнію – 0,92±0,01 ммоль/л, кальцію – 2,06ммоль/л, при значеннях калію, осмолярності плазми та глюкози крові достовірно не відрізняючихся від норми. Значення рН сечі зміщувались в лужну сторону. Таким чином, у хворих з гострою тонкокишечною непрохідністю до проведення інтенсивної терапії нами встановлено дефіцит ОЦК, компенсуємий помірним підвищенням периферичного опору судин і збільшенням ЧСС, метаболічний гіпохлоремічний алкалоз, явища гіпотонічної дегідратації.
Після проведення стандартної інфузійної терапії у хворих першої групи після операції гіповолемія повністю не проходила: спрага відмічалась у 62% дослідних хворих, сухість шкірних покривів і видимих слизових зменшувалась в 40% випадків, значення ЦВТ складали 20±3,1 мм вод. ст., їм було встановлено I ступінь дегідратації. При цьому зберігались тахікардія (значення ЧСС – 96,4±1,7/хв) та відносні ознаки підвищеного ОПСС – показники ДАТ перевищували норму на 5,7%. І хоча реологічні властивості крові покращувались (значення Ht - 41±0,01%), однак електролітний склад її повністю не відновлювався. Так, значення хлору в плазмі складали 99±1,47 ммоль/л, натрію – 136,8±0,79 ммоль/л, магнію – 0,95±0,02 ммоль/л, кальцію – 2,1±0,04 ммоль/л, при збереженні значень калію, осмолярності плазми та глюкози крові достовірно не відрізняючихся від норми. Погодинний діурез відновлювався до 1 мл/кг/год, значення рН сечі – до слабокислих. Таким чином, проведення стандартної інфузійної терапії в до-, інтра- та ранньому післяопераційному періоді у хворих з ГКН відновлює метаболічну рівновагу, однак не дозволяє повністю ліквідувати явища гіпотонічної дегідратації, відновлювати рівень електролітів плазми до нормальних значень.
Використання препарату Глікостерил Ф10 в складі інфузійної терапії дозволило втамувати спрагу у 54% хворих, зменшити сухість шкірних покривів і видимих слизових в 48% випадків. При цьому значення ЦВТ підвищувались до 35±2,8 мм вод. ст., показники ЧСС практично не відрізнялись від норми і складали 84,7±2,6/хв, значення САТ и ДАТ відновлювались до норми, ступінь дегідратації зменшувався до I ступеня. Не дивлячись на проведення масової дилюційної інфузійної терапії, що пояснювало відновлення реологічних ознак крові (значення Ht – 39,9±2,81%), показники електролітів плазми перевишували як значення до операції, так і показники в контрольній групі. Так, рівень хлору в плазмі складав 102,7±0,88 ммоль/л, натрію – 141,8±1,05 ммоль/л, магнію – 0,97±0,09 ммоль/л, кальцію – 2,18±0,07 ммоль/л, при збереженні рівня калію, осмолярності плазми і глюкози крові достовірно не відрізняються від норми, рН сечі відновлювалось до слабокислих показників, погодинний діурез складав 1,2±0,04 мл/кг.


ВИСНОВКИ
Отримані результати свідчать о доцільності та ефективності застосування розчину Глікостерил Ф10 в складі інфузійної терапії гострої кишкової непрохідності, що супроводжується вираженою дегідратацією і електролітними порушеннями внаслідок зменшення ступеня дегідратації і її ознак після проведення терапії; відновлювання рівня електролітів плазми до значень норми, не дивлячись на проведення масивної лікувальної дилюції.
Інфузія Глікостерил Ф10, не дивлячись на високий вміст фруктози в своєму складі, не викликає збільшення рівня глюкози крові, що дає можливість застосування цього розчина у хворих на цукровий діабет.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бараш П., Куллен Б. (2004) Клінічна анестезіологія. М.: Мед.літ., 592 с.

  2. Жалко-Титаренко В.Ф. (1989) Водно-електролітний обмін в нормі та при патології. К.: Здоровья, 200 с.

  3. Горн М., Хейтц У. (2001) Водно-електролітний та кислотно-лужний баланс. М.: Мед.літ., 312 с.

  4. Лениджер А. (2000) Біохімія. М.: Медицина, 480 с.