Home
Про нас
     Виробництво
     Формула успіху
Продукція
     А – Я
     ATC
     Реєстрація
     Досліди
     Публікації
Збутова мережа
Вакансії
Фармаконагляд
Контакти

ukr rus 

ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ ГЛІКОСТЕРИЛА Ф10 ЯК КОМПОНЕНТА ІНФУЗІЙНО-ТРАНСФУЗІЙНОЇ ТЕРАПІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ТЯЖКОЮ ТЕРМІЧНОЮ ТРАВМОЮ

Є.Ю. Сорокіна, Є.Н. Клигуненко, В.В. Слінченков, Д.П. Лєщев, Л.А. Соець, Л.Л. Соловйова

Дніпропетровська державна медична академія, Центр термічної травми та пластичної хірургії. МКЛ №2

"Асоціація анестезіологів України. Біль, знеболювання і інтенсивна терапія. №1 (д), 2006, с.93-95

Опікова травма супроводжується великими втратами води, електролітів, різким збільшенням метаболізму та енергетичних потреб організму потерпілого. Метаболічні порушення у потерпілих з тяжкими опіками починаються вже в період опікового шоку, прогресують в період опікової токсемії, досягаючи максимуму в період септико-токсемії [1,2]. Енергетичні витрати в гострий період опікової хвороби, в залежності від глибини та площі опікового ураження, можуть в 2-3 рази перевищувати вихідний рівень метаболізму. Синдром гіперметаболізму – гіперкатаболізму характеризується дисрегуляторними змінами з різким збільшенням потреб в енергії та пластичному матеріалі і паралельним розвитком паталогічної толерантності тканин організму до «звичних» нутрієнтів [3]. Так, гостра опікова травма веде до вираженої інсулінорезистентності, яка характеризується гіперінсулінемією на фоні утилізації глюкози [4]. Ґенез післяопікової гіперглікемії складний, і в ньому значну роль відіграє продукція АКТГ, кортизолу та інших катаболічних гормонів [5].
Надходження в організм потерпілого достатньої кількості енергетичного матеріалу сприяє зниженню катаболізму, проявляє імуномоделюючий ефект [6]. За даними літератури, простою та ефективною анаболічною стратегією для пацієнтів з тяжкими опіками є раннє видалення некротичних тканин, профілактика та лікування сепсису, безперервне харчування високовуглеводними та високопротеіновими продуктами [7].
В якості джерела енергії традиційно використовують концентровані розчини глюкози, які, не дивлячись на багато позитивних якостей, мають і негативну дію. Недостатній викид ендогенного інсуліну внаслідок зниженої функції інсулінового апарату і розвиток резистентності до екзогенного інсуліну при тяжких опіках потребує збільшення доз введеного інсуліну. Часто виникає гіперглікемія і глюкоза, яка не вступила в метаболічний цикл, виділяється з сечею. Синтезована в печінці глюкоза досягая опікової поверхні, перетворюється в лактат, який в свою чергу транспортується в печінку, де знову синтезується в глюкозу (цикл Корі). Цей порочний біохімічний каскад, створивший назву «аутоканібалізм», ставить під сумнів доцільність використання в гострому періоді опікової хвороби концентрованих розчинів глюкози.
В останні роки на фармацевтичному ринку України зявився препарат Глікостерил Ф10 (виробництва ЗАТ «Інфузія», Україна), який представляє собою 10% розчин фруктози зі збалансованим полііонним складом (Na+, K+, Mg++, Ca++, Cl-). Глікостерил Ф10 є інсулінонезалежним джерелом енергії і вуглеводів (1 г фруктози – 3,8 ккал). Враховуючи виникаючі з моменту травми великі втрати електролітів і води через о пікову рану, збалансований вміст електролітів в розчині Глікостерилу Ф10 дозволяє застосовувати його в ранні строки опікової хвороби.


МЕТА
Визначити ефективність та безпечність внутрішньовенного введення Глікостерилу Ф10, можливість його використання для поповнення енергетичних потреб в гострому періоді опікової хвороби.


МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Нами було обстежено 20 хворих, доставлених у відділення анестезіології і реанімації з тяжкою опіковою травмою (ІТП 81±16 од). Середній вік пацієнтів складав 49,1±14,0 років. При надходженні у відділення всім пацієнтам проводилась інфузійно – трансфузійна, респіраторна, реологічна, антибактеріальна терапія, інотропна підтримка і профілактика язв Курлінга. З 2-ої доби опікової хвороби на фоні стабільних показників гемодинаміки та дихання, при динамічному контролі клініко – біохімічних показників крові і сечі, в комплексі інтенсивної терапії використовувався 10% розчин глікостерилу (400 мл), який вводили внутрішньовенно крапельно протягом 2-3-х діб опікового шоку. Після відновлення активної перистальтики і пасажу по кишківнику нутритивну підтримку проводили Нутрілоном крапельно через назогастральний зонд.
Глікостерил Ф10 не вводився хворим з тяжкими опіками та супутнім цукровим діабетом та/або з не коригованою гіперглікемією.
Методи дослідження включали: клінічне визначення глибини і площі опікового ураження, динамічний контроль показників гемодинаміки і погодинного діурезу, SpO2, динамічний мониторинг Hb, Ht, електролітів, глюкози і осмолярності сивороткі крові. Біохімічне дослідження крові включало визначення загального білка, альбуміну, АСТ, АЛТ, остаточного азоту і креатиніну.


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
При проведенні інфузійно – трансфузійної терапії на фоні інотропної підтримки у хворих відмічалась стабілізація гемодинаміки, нормалізація мікроциркуляції і погодинного діурезу. Відмічалось зменшення ЧСС, підвищення ЦВТ с 20 до 60 мм. вод. ст. За результатами проведеного еритроцитаферезу на 2-у добу опікового шоку спостерігалось зниження гемоконцентрації (середні значення Ht знизились з 0,48 до 0,42, а Hb – на 10% від вихідного рівня). Одночасно на 171% підвищився діурез, що свідчило про вихід пацієнта із опікового шоку. На фоні внутрішньовенного введення Глікостерилу Ф10 функційні розлади дихання не наростали, відмічалась нормалізація показників сатурації крові до 97-98%, відмічалась подальша стабілізація показників гемодинаміки. Це дозволило припустити, що Глікостерил Ф10 покращує функцію міокарда, сприяє покращенню вентиляційно-перфузійних відношень і перфузії тканин.
Показник загального білку в сиворотці крові при надходженні в середньому складав               66±8 г/л, а до 3-4-ї доби захворювання відзначалась помірна гіпопротеінемія (58±7 г/л). Показники альбуміну виявляли тенденцію до його зниження протягом всього періоду опікового шоку. Показники остаточного азоту і креатиніну плазми крові знижувались на 20% від вихідного рівня, залишаючись в межах фізіологічної норми. Відмічалась тенденція до нормалізації трансаміназ крові.
Рівень глікемії на фоні введення Глікостерилу Ф10 знизився з 7,59 до 5,9 ммоль/л без додаткового введення інсуліну. Відсутність в сечі глюкози і білку, тенденція до підвищення рН сечі, а також зменшення виведення з сечею креатиніну на 20,1% свідчили про те, що фруктоза, яка знаходиться в Глікостерилі Ф10, включаючись в метаболічний цикл, оптимізувала вуглеводний обмін, попереджала протеоліз скелетної мускулатури.
Відомо, що у пацієнтів з опіками має місце осмотична нестійкість еритроцитів, тенденція до гемолізу в період опікового шоку з послідовним розвитком анемії. Окрім цього при відсутності ентерального шляху нутритивної підтримки, формується гіпомагніемія, що збільшує ризик виникнення аритмій у пацієнтів в стадії опікового шоку. Тому корекція диселектроемії є важливим напрямком терапії. Електроліти являються обов’язковим елементом парентерального харчування і, як відмічалось вище, входять в склад полііонного розчина Глікостерил Ф10. В період спостереження у наших пацієнтів відмічалось піддержання рівня К+ в сиворотці крові в ммежах 4,7±0,4 ммоль/л, зберігалась помірна гіпонатріемія (136±3,6 ммоль/л), відмічалась тенденція до підвищення рівня Mg++ в сиворотці крові на 6,6% від вихідного рівня. Осмолярність плазми крові залишалась в межах фізіологічної норми.


ВИСНОВКИ
Глікостерил Ф10, введений в склад інфузійно – трансфузійної терапії з другої доби опікового шоку в комплексі з нутриційною підтримкою, сприяє поповненню енергетичних витрат і оптимізації вуглеводного обміну, попереджує протеоліз скелетної мускулатури, знижує показники катаболічної реакції організму потерпілого.

ЛІТЕРАТУРА

    1. Орлова О.В., Ливанов Г.А., Крилов К.М. (2005) алгоритм інфузійно – трансфузійної терапії та нутриційної підтримки постраждалих з тяжкою термічною травмою. Загальна реаніматологія, Т. 1, №2, с.34-36.

    2. Луфт В.М., Костюченко А.Л. (2002) Клінічне харчування в інтенсивній медицині: практичне руководство. СПб, 236 с.

    3. Грицук С.Ф., Безруков В.М. (2004) Синдром амінокислотного дисбалансу (енцефалопатія) і метаболічна дисфункція при критичних станах в хірургії. Вісн. Інтенс. Терапії, №2, с.10-13.

    4. Герасимова Л.І. (2004) Гостра опікова токсемія. Збірник робіт «Патфізиологія крові. Екстремальні стани» під ред. Воробйова А.І., Горбунової Н.А. М.:Тріада Фарм, с. 92-103.

    5. Гоіиков П.П., Герасимова Л.І. (1982) Динаміка рівня гормонів у хворих з опіками. Роботи НДІ СП ім. Н.В.Скліфасовського, Т. 1., Москва, с. 19-23.

    6. Шлик І.В., Орлова О.В., Крилов К.М., Пивоварова Л.П. (2005) Роль нутриційної терапії в профілактиці інфекційних ускладнень у потерпілих з тяжкою термічною травмою. Зб. науков. робіт I З’їзду комбустиологів Росії. Москва, с.114.

    7. Herndon D.N., Tompkins R.G. (2004) Support of the response to burn injury. Lanset, 363(9424): 1895-1902.